1. Гетьманська столиця Батурин
  2. Нічна панорама з чернігівського Валу
  3. Болдині гори
  4. Любецький з’їзд
  5. Вечірня прогулянка Черніговом
  6. Блакитні озера в Олешні
  7. Де смачна кухня

На нові пригоди пропоную відправитися в небанальну подорож Чернігівщиною. Якщо ви ніколи не були в цих краях, то дійсно будете приємно здивовані. В маршруті є свіжий погляд на те, як можна провести дозвілля та не нудьгувати. Трьох днів вистачить, щоб відвідати саме місто Чернігів та трохи покататися областю. Ми провели більше тижня, поєднуючи активний відпочинок та роботу на ремоуті.

Наше помешкання було в самому центрі міста недалеко від Макдональдса. Це чудова локація, адже в пішій доступності популярні місця: парковий комплекс Дитинець (там же Вал), бульвар зі світло-музикальними фонтанами, Красна площа з безліччю ресторанів, давні храми, історія яких починається з часів Київської Русі та архітектурні будинки, пов’язані з відомими діячами. Чернігів дійсно має власний стиль та унікальний характер. Його історію варто почитати окремо.

Наш кліп з подорожі: https://youtu.be/tW8dRG-TvkY

Гетьманська столиця Батурин

Зранку ми вирушили у подорож до гетьманської столиці Лівобережної України – міста Батурин. Дорога з Чернігова займає приблизно 2 години. Порівнявши стан доріг, краще їхати із Чернігова через розв’язку біля населеного пункту Кіпті. Карти часто пропонують не найкращий для авто шлях. Тому варто також використовувати додатки, які відслідковують стан доріг.  Ми приїхали із лісостепової зони України, тому були захоплені красою поліських лісів.

В Батурині ми відвідали Національний історико-культурний заповідник «Гетьманська столиця», Кочубеївський парк та палац Кирила Розумовського. Вхід платний за символічну вартість 15 гривень за дорослий квиток. Каси є біля входу в кожний об’єкт.

Знайомство з комплексом «Гетьманська столиця» варто почати з Цитаделі Батуринської фортеці. Дерев’яна будівля оточена великим ровом. Перед входом неможливо оминути величезний Пам’ятник жертвам Батуринської трагедії. Колись тут осідали гетьмани, в тому числі Іван Мазепа. Дізнавшись про перехід Мазепи на шведську сторону, московський цар Петро І дав наказ знищити гетьманську столицю. Було вбито майже все населення московськими військами (від 11 до 15 тисяч батуринців). На території Цитаделі є також панорамний майданчик з видом на річку Сейм.

Цитадель Батуринської фортеці

Кочубеївський парк не вразив, але якщо копнути історію, то стане цікаво. Скажу лише те, що Іван Мазепа зустрічався з дочкою Василя Кочубея. ЇЇ звали Мотря, і вона була його хрещеницею. У 16 років Мотря закохалася у 65-річного гетьмана Мазепу, але батько був проти. Продовжувалася багатосерійна «Санта-Барбара», але в результаті Василь Кочубей був покараний смертю за зраду гетьмана Івана Мазепи і донос на нього московському царю.

Палац Кирила Розумовського дуже сподобався своїм дійсно доглянутим виглядом. Я вперше зустрілася з тим, що атмосферу підтримувала класична музика, яка лунала з палацу. Мелодія стояла на повторі, але ми не відразу це зрозуміли, бо вона справді дуже епічно звучала на фоні величного плацу. Відразу в уяві постали графи та графині, які ось маюсь вийти на балкон палацу. Кирило Розумовський був останній гетьман Війська Запорозького і був дуже освіченою світською людиною – воно і видно.
Палац Кирила Розумовського

Нічна панорама з чернігівського Валу

Ми комбінували подорож по області вдень та прогулянки самим містом щовечора. Тому по поверненню до Чернігова вирушили в парк Дитинець. На вході стоїть мультимедійна сенсорна дошка з усією корисною інформацією про парк і місто вцілому: від історії до інформації про торгово-розважальні заклади. З цього парку відкривається дуже гарна панорама. В вечірній час гармати на Валу підсвічуються. В далечі над дзвонами храмів спалахували блискавки. Це дуже ефектно виглядало в нічний час.

Чернігівський колегіум

Спасо-Преображенський собор

Храм Бориса та Гліба (зліва) і Спасо-Преображенський собор (справа)

Нічна панорама на пушки. Чернігівський Вал

Нічна панорама на Катерининську церкву. Чернігівський Вал

Блискавка над храмом. Чернігівський ВалБлискавка. Чернігівський Вал

Болдині гори

На другий наш вихідний день ми планували відвідати собор Троїцького Іллінського монастиря, піднятися на дзвінницю з панорамним видом та спуститися в Антонієві печери. Через карантинні обмеження дзвінниця та печери були недоступні. Однак доступними в будь-який час є Болдині гори. Це місце відоме як некрополь та включає кургани, де були поховані князівські воїни-дружинники. Чим вищий курган – тим вища за соціальним статусом людина там похована. Також тут могила письменника Михайла Коцюбинського. Мальовничі краєвиди відкриваються з гори, тому дуже багато відпочиваючих та молоді приносять фарби та мольберти, сідають на траву й малюють картини. Для фотосесій є також мила «Альтанка кохання».

Любецький з’їзд

Селище Любеч знаходиться приблизно за 40 хвилин від Чернігова. За планом там ми мали відвідати ще одні печери того самого Антонія, але вони також були запечатані на карантин. Важко повірити, що це селище колись було «Північними вратами» Русі. Історія справді входить глибоко в давні часи. Любеч уперше згадано в «Повісті врем’яних літ» під 882 роком. Сам історико-археологічний музейний комплекс «Древній Любеч» не вражає, однак краєвид із Замкової гори відкривається достойний та вартий уваги. Видно Дніпро, а десь за ним – вже Білорусь.

Селище знаходиться всього за 50 км від ЧАЕС, однак не являється зоною відчуження. Недалеко від Любеча в лісах розміщувалася радіолокаційна станція «Дуга-2», що носила секретний та особливий статус.

Надивившись з гори на Дніпро, ми вирішили поїхати скупатися в річці. По дорозі заїхали в місто Славутич, а звідти на пляж в селищі Миси. Це зовсім близько до державного кордону, тому азарт нас не покидав. Пляж там дикий, дуже сильна течія, а дно відразу глибоке. Накупавшись вдосталь, дорогою назад до Чернігова ми милувалися веселкою та багряним заходом сонця.

Вечірня прогулянка Черніговом

Ввечері можна відправитися в Чернігові на прогулянку до світло-музикальних фонтанів, в сквер Богдана Хмельницького. Гарну підсвітку мають П’ятницька та Катерининська церкви, а ось храми в парку Дитинець не підсвічувалися. Історичний центр Чернігова дуже компактний і можна легко все обійти за один вечір. Особливо раджу прийти до Катерининської церкви. З пагорба, де вона розташовується, відкривається вид на в’їзд у місто з київської сторони. Там є облаштовані лавочки, де можна романтично полюбуватися як машини з увімкненими фарами заїжджають у місто.

Однією з туристичних прикрас є також міст Червоних ліхтарів. Однак з власного досвіду я не раджу цілеспрямовано йти туди пішки. Краще за можливістю проїхатися машиною чи на велосипеді, бо там особо немає чого робити.

Також можна відправитися на пішохідний міст через річку Десна. Однак краще туди йти, коли ще не стемніло. Бо ввечері там якийсь незрозумілий п’яний двіж, а вид на нічне місто не відкривається – максимум на храм.

Блакитні озера в Олешні

Перший день я пропонувала поїхати на схід області до Батурина, другий – на захід до Любеча, а на третій день пропоную на північ в Олешню на комплекс Блакитні озера. Дорога займає близько години. Ми не очікували, що там буде так файно, адже там цілих три озера посеред лісу. На найбільшому Блакитному озері з одного берегу розміщений еко-комплекс відпочинку «Блакитні озера». Можна зняти будиночок, є бесідки, кафе та чистий пляж. З іншого берегу та двох інших озерах люди ставлять палатки та самі облаштовуються собі відпочинок. Вода прозора, блакитна та тепла. Це колишні кварцові кар’єри. Глибина Блакитного озера близько 20 метрів, а з висоти має форму серця. Друге озеро має назву Зелене – і там  справді вода зеленого кольору. Третє озеро зветься Чорне, воно менш людне, однак також велике за розміром.

Де смачна кухня

Погуляти можна також в торгово-розважальному центрі Голівуд. В ньому багато закладів харчування. Біля нього є парк з озером. Найсмачнішу японську та європейську кухню ми знайшли в ресторані «Суші-студіо». Це дійсно гарний заклад з вишуканою атмосферою. Дуже гарно зустрічати захід сонця через великі вікна з панорамним видом. Їжа приготована з душею та неймовірно смачно. Ціни вище середнього. Також дуже смачна грузинська кухня в ресторані «Буба», що в самому серці Чернігова на Красній площі. Можна посидіти на терасі з видом на фонтани. По арт-ресторанам ми відвідали «Українське підпілля» з креативними назвами страв, що розвеселять. В меню є чернігівський борщ для любителів в кожному краї спробувати місцевий борщ. Однак не вистачає атмосфери всередині закладу.

Отже, сміливо пакуйте валізи та відправляйтеся у подорож Чернігівщиною.  Дивуватися дійсно є чому.

Дякую за подорож та фото Mr. Hornet 😊